Блог заступника директора з ВР та вчителя української мови та літератури Ентової Катерини Василівни: Українська література 11 клас

Тема. Олександр Ірванець. «Маленька п’єса про зраду» - жанр анти мюзиклу; типові постмодерні літературні і музичні ремінісценції й алюзії. Центральна тема – розгляд феномену зради, виявлення її природи на всіх рівнях: інтимних, дружніх стосунках, в певному соціальному середовищі, в суспільстві в цілому, в конкретному часі, за певних політичних умов і незалежно від них

Народився  24 січня 1961 року у Львові. Освіту здобув у Дубнівському педагогічному училищі та Московському літературному інституті. Входив до літературного угруповання «Бу-Ба-Бу». Автор  поетичних збірок «Вогнище на дощі», «Тінь великого класика та інші вірші», «Вірші останнього десятиліття», «Любіть»; роману «Рівне/Ровно (Стіна)», збірки прози «Очамимря».

Особливість творчості: здатний звичайне явище розкрити як щось дивовижне. У творчості письменника через автобіографічну призму своєрідно осмислюється проблема «маленької людини »:

П'ять мільйонів ковтають

      ранкові бульйони, їх ковта, в свою чергу, голодне

      ранкове метро.

           Я — солдат будівельного батальйону.

          Я — ніхто.

   Поезії О. Ірванця перекладалися багатьма мовами, п’єси були поставлені в Україні та Німеччині. Член Асоціації українських письменників. Живе в м. Ірпені під Києвом.
Читацький прктикум. Прочитати "Маленьку п’єсу про зраду" тут

Прочитайте критичну статтю про твір

І для театру, і для читання

(«Маленька п’єса про зраду для однієї актриси»)

Добре, коли назва інформативна, от як у О. Ірванця: тут і тему вказано, і жанр. Недарма уточнено, що п’єсу призначено для однієї актриси, а значить за жанром вона є монодрамою. Відповідно до цього й твір побудовано: як уявну розмову героїні з кількома персонажами (дійових осіб тут ніби й декілька, але їхні ролі виконує всього лиш одна актриса).

Героїню звуть Она (з наголосом на першому складі). Це дівчина в інвалідному візку, котра звертається по допомогу до торговки тьоті Хони (говорить у прочинене вікно), розмовляє телефоном зі своїм хлопцем та підступною суперницею. А ще в кімнаті є радіоприймач: слова дикторів, що лунають із нього, посилюють ефект багатоголосся.

П’єсу написано на початку 90-х років минулого століття: звичайно, з часом вона дещо застаріла, адже нині мало кого цікавлять натяки на тодішні політичні перипетії, якими рясніє твір. Але актуальною лишається важлива проб лема згубних наслідків подвійної моралі, коли в суспільстві зрада стає чи не нормою і вже не сприймається людьми як щось виняткове й неприйнятне. Основний вплив на читачів (глядачів) забезпечує прийом «знімання маски». Спершу розповідь про драматичну долю героїні

змушує нас перейнятись щирим співчуттям, однак справжнім шоком стає наступна метаморфоза: дівчина раптом піднімається з інвалідного візка — виявляється, вона зовсім не та, кого із себе вдавала. Виходить, зраджено ще й самих читачів (глядачів), котрі стали жертвами цинічного обману: замість

нещасної жертви перед нами хитра й підступна співробітниця політичної спецслужби, яка чітко виконує всі вказівки «старшого дорадника».

Задумана автором як умовне відображення конкретних політичних подій і суспільних настроїв, «Маленька п’єса про зраду для однієї актриси» сьогодні сприймається вже як антиутопія — твір-передбачення негативних наслідків
утрати людьми моральних ідеалів.

О. Борзенко

Виявляємо літературну компетентність. Віповіді даємо письмово в зошитах або записуємо аудіо чи відео формат. Надсилаємо за відомими адресами.

1. Яке враження справив на вас твір? Чи було вам цікаво читати «Маленьку

п’єсу про зраду для однієї актриси»? Чи подобається вам читати драматургію? На вашу думку, що більше вимагає від читача співтворчості — читання прозового чи драматургічного твору?

2. Які проблеми порушив автор п’єси? Чи є актуальними ці проблеми? На вашу думку, у чому полягає особливість драматичного твору для читання?

Урок 122

Тема. Юрій Андрухович. "Shevchenko is OK" - есе, у якому автор звертає увагу на потребу нового осмислення класичної літератури. Актуальність потреби пошуку Тараса Шевченка з "людським обличчям"

Опрацюйте критичну статтю та виконайте завдання (робота в зошитах)

Есеїстика перебуває на межі художньої літератури й публіцистики. Зазвичай вона містить індивідуальний погляд автора й не претендує на вичерпність у розкритті теми. З урахуванням цього і слід братися до сприймання

«Shevchenko is OK».

В основі цього есею — деконструкція, тобто практика руйнування стереотипів. Виклад іронічний, але водночас у міру пафосний, стилізовано науковий, принаймні в перших трьох частинах (усього їх чотири). Починає автор із висвітлення Шевченкової «агіографії»: стверджує, що в українців національний поет існує переважно в житійних стереотипах та в ритуальних публічних практиках.

Есей Ю. Андруховича можна сприймати як добротний біографічний коментар — добір фактів переважно точний, а авторські зауваги

в міру дотепні. Та ще й стереотипи названо і проаналізовано: є Т. Шевченко комуністичний, націоналістичний, християнський, атеїстичний, богоборчий, дисидентський, анархічний. А насправді який?..

Стереотип — завжди спрощення. Саме це демонструє Ю. Андрухович, пишучи про Т. Шевченка. А завершено твір мало не провокаційним

зниженням пафосу перших трьох частин — спогадом про виступ автора в одному з Нью-Йоркських поетичних кафе: тут теж є трохи про Т. Шевченка.

Осучаснюючи знаковий образ, Ю. Андрухович, певно, розповідає ще й про себе: проектує на Т. Шевченка власні уявлення про те, як це воно, бути поетом і разом із тим бути «ОК»

                                                           О. Борзенко

Есе про національного поета читати тут («Shevchenko is OK»)

Виявляємо літературну компетентність.

1. На які частини автор поділяє свій твір? Визначте головну думку кожної із них .

2.Знайдіть в есеї Ю. Андруховича приклади використання іронії . Доведіть або спростуйте висловлену в статті підручника думку про те, що виклад у творі є пафосним (піднесеним, емоційним) . Чи доречними є, на вашу думку, іронія та пафос у цьому творі?

3. Яким чином автор розповідає про світову славу Т. Шевченка в кінці есею?

У чому полягає зниження пафосу? як ви оцінюєте таке завершення твору?

4. Як ви вважаєте, чи дає есей «Shevchenko is OK» відповідь на питання, яким

насправді був Шевченко? Поясніть свою думку.

Виявляємо обізнаність у сфері культури

5.Знайдіть у мережі Інтернет і послухайте кілька пісень українських музикантів на вірші Ю. Андруховича (гурти «Плач Єремії», «Мертвий півень») . Обговоріть свої враження від поезії та її музичного трактування (надішліть СМС).

Урок 121

Позакласне читання
Тема. Мирослав Дочинець . "Криничар"

Перегляньте презентацію книги "Криничар"

Прочитати "Криничар" тут

Записати усний відгук про прочитане, надіслати на kat.entova@gmail.com.

Урок 120

Тема. Галина Пагутяк. «Зачаровані музиканти» - роман-фєеєрія; села і містечка Галичини як прояв місцевого колориту та історичного тла оповіді; містичні і міфологічні алюзії в романі; ідея єдності людини з її витоками і природою, в якій вона живе; особливості авторського стилю письменниці.

Ознайомтеся із матеріалами про письменницю. Складіть план статті (робота в зошитах)

Галина Василівна Пагутяк (Москалець) народилася 26 липня 1958 р. у с. Залокоть Дрогобицького району на Львівщині у родині педагогів, яка згодом переїхала до села Уріж. Після закінчення 10-го класу не змогла вступити до вишу і «з відчаю» почала писати. Трудовий шлях почала в колгоспі, потім була робота на Бориславському порцеляновому заводі. Саме тоді вийшла друком повість «Діти». Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер - Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Тепер місце роботи письменниці - юридично-консультаційний центр допомоги біженцям «Права людини не мають кордонів».  Вона - член Національної спілки письменників України. Живе у Львові.

Галина Пагутяк - автор книг прози: «Діти» (1982), «Господар» (1986), «Потрапити в сад» (1989), «Гірчичне зерно» (1990), «Записки Білого Пташка» (1999), вибраної прози «Захід сонця в Урожі» (2003), романів «Писар Східних Воріт Притулку» (2003), «Писар Західних Воріт Притулку» (2006), «Зачаровані музиканти» (2009) та інших, багатьох есе. Один раз письменниця виступила і з поетичними творами - циклом поезій під назвою «Молитви».

Лауреат літературної премії Фундації Антоновичів (1998), премії Форума видавців (м. Львів) за роман «Слуга з Добромиля» (2007), премії «Портал» за роман «Книгоноші з Королівства» (2008), Національної премії імені Тараса Шевченка (2010) за книгу прози «Слуга з Добромиля»

Проза Галини Пагутяк перекладена англійською, німецькою, російською, словацькою та хорватською  мовами.

Після виходу повісті «Захід сонця в Урожі» літературознавці почали називати Галину Пагутяк «останньою Ольгою Кобилянською». Давно уже ніхто з жінок в українській літературі так не заворожував читача своєю міфо-поетичною прозою, як це робить Галина Пагутяк. Вона ввійшла в літературу рано, двадцятитрирічною дівчиною, ввійшла стрімко і сміливо. Дебютувала великими творами, і в кожному була іншою. Згодом Галина подивувала своїх прихильників філігранною малою прозою. У своїх новелах в декількох рядках, в одному абзаці, вона творить надзвичайної сили й яскравості образи.

Галині Пагутяк властиві фантастично-символічна манера письма, прорив до «вигаданого світу», потяг до містики та безнастанних пошуків спасіння людської душі у жорстокому світі. Письменниця постійно прагне зазирнути і за межу людської свідомості та осмислити пограничний стан людського буття. Недомовленість у багатьох її творах дає великий простір читацькій фантазії, спонукає до співтворчості, робить образи багатовимірними, врешті, несе в собі шарм таємничості й незбагненності. Вона тонко й глибоко відтворює і національну автентичність.

Останніми роками помітний в її прозі і вплив літератури Сходу, зокрема японської. Так, роман «Книга снів і пробуджень» написаний у жанрі дзуйхіцу, традиційному для японської літератури.

Прочитайте роман-феєрію Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти» тут

Пригадайте значення термінів алюзія, феєрія.

Запишіть власні враження після прочитання твору.

Урок 119

Прочитайте інформацію

Сергій Вікторович Жадан народився 23 серпня 1974 року в місті таробільську на Луганщині. Закінчив Харківський педагогічний університет. Пише поезію і прозу. Автор низки книжок, серед яких «Генерал Юда», «Цитатник: вірші для коханок і коханців», «Пепсі», «Ефіопія», «Вогнепальні й ножові», «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Інтернат».

Письменник про себе

"Мене сформувала класична література. Шевченко, Гоголь, ті автори, яких ми читаємо у дитинстві".

"Критикам я довіряю. Мені здається, це правильно — довіряти критикам, як своїм читачам. Звісно, критиком не може бути будь-хто. Це повинна бути людина, яка любить літературу. Тобто не себе в літературі, а літературу в собі. Все, що мені треба, — щоб критик був уважним i вдячним".

Сергій Жадан. «Музика, очерет…», «Смерть моряка»

В одному з інтерв’ю С. Жадан зізнався: «Мистецтво — це така штука, де, безперечно, потрібні знання, освіта і досвід, але інтуїція потрібна не меншою мірою».

Він і сам у поезії покладається на інтуїцію, яка підказує йому красиві та влучні образи. Ось як у вірші «Музика, очерет…»: комети, ріки, міста, вії, «печальний голос», плач, «поїзд твоїх химер», «різний сніг» — і, звичайно, «тихо росте душа». Як іще краще й доступніше написати про кохання?

А ось балада «Смерть моряка річкового флоту…» — про кохання і смерть.

У художньому просторі твору панує ірраціональна сила фатуму. Немає щастя морякові річкового флоту в непривітному світі, і так хочеться втечею притлумити біль любовної драми — повз «мерехкі електричні турбіни» ризикованим шляхом «на обважнілі одеські тумани» та «скумбрії плавники пурпурові», ну і, звичайно, «на вірну смерть». А десь за його такою бажаною жінкою й за «міддю в її волоссі» плачуть, ні більше ні менше, аж цілі «риболовецькі артілі».

Років зо двісті тому інший харківський поет-романтик Л. Боровиковський написав баладу «Розставання». Там, звичайно, не про моряка річкового флоту, а про козака, який покинув дівчину, скорившись волі фатуму: «Блудить, літає козаченько в полі: / Козацька охота гірше неволі».

Сучасний поет романтичні кліше й стереотипи осмислює іронічно, залучає

їх до процесу постмодерністської гри, немов балансує на межі щирості й пародіювання. У такий спосіб творчі здобутки митців доби романтизму стають продуктивним чинником сучасної української поезії.

Читацький практикум

* * *

Музика, очерет,

на долоні, руці.

Скільки пройде комет

крізь понадхмар’я ці.

Як проступа тепло

через ріки, міста.

Все, що у нас було —

тільки ця висота.

Все, що трималось вій,

голос печальний, плач,

я скидаю на твій

автовідповідач.

Поїзд твоїх химер

не зупиняє біг,

нам з тобою тепер

падає різний сніг.

Нарізно кров поспіша,

солодко шириться лет,

тихо росте душа,

мов ламкий очерет.

Виявляємо літературну компетентність . Письмово дайте відповідь на три запитання, інші опрацьовуємо усно.

1. Яке враження справив на вас прочитаний твір? Про що він, на вашу думку? Хто такі «ми», про яких у ньому сказано?

2. Які асоціації викликає у вас ритм вірша, його звукова форма?

3. Опишіть картину, що постає перед вами під час сприйняття твору.

4. Через які образи ліричний герой сприймає навколишній світ?

5. Які відчуття у вас виникають під час читання третьої строфи? У чому незвичайність зображення?

6. Яке значення має у творі образ очерету? За якими ознаками з очеретом порівнюється душа? Чи здається вам влучним таке порівняння?

Виявляємо обізнаність у сфері культури

7. Послухайте пісню гурту «Вертеп» «Музика і очерет» на слова С. Жадана. Чи відповідає таке музичне оформлення вашим уявленням про цей твір? Чому саме?

Смерть моряка річкового флоту

схована в прибережній глині,

доки він робить свою роботу,

доки мусони стоять в долині.

Стишені баржі, рухливі шхуни,

що пропливають за течією,

торкають хребта його басові струни,

говорять: вона не буде твоєю,

вона, ця жінка, зі сріблом у горлі,

із серцем зі слонової кістки,

настоюється на своєму горі,

не дочекавшись від тебе звістки,

кинула все, що тримала досі,

ховає дощі глибоко в тілі.

Чуєш, за міддю в її волоссі

плачуть риболовецькі артілі?

Тому пливи собі повз пороги,

повз мерехкі електричні турбіни,

подалі від своєї тривоги,

подалі від цієї країни.

На золоті вогні малярії,

на стомлений голос діви Марії,

на обважнілі одеські тумани,

на теплі від мулу і жиру лимани.

На скумбрії плавники пурпурові,

на рвані потоки нічного вітру,

на вірну смерть

від чорної крові,

чорної крові,

технічного спирту.

Тоді проситимеш трохи ласки,

щоби було не надто жорстоко,

щоб не забули тобі покласти

по срібній монеті

на кожне око.

Потім пітьма набіжить звідусюди.

Потім зірки перестануть снитись.

А потім і серце змушене буде

спинитись.

Опрацьовуємо прочитане. Письмово дайте відповідь на три запитання, інші опрацьовуємо усно.

1. Розкажіть про думки та емоції, що виникли у вас під час прочитання вірша. Що привернуло вашу увагу, вразило? Визначте, якими є мотиви твору.

2. Чому, на вашу думку, автор звертається до образу моряка?

3. Як описано у вірші жінку? Які деталі цього опису здаються вам незвичайними? Чи дізнаємось ми щось про її зовнішність, характер?

4. Який біблійний образ є у творі? Яку роль він відіграє?

5. Для чого героєві мають покласти «по срібній монеті на кожне око»? Якщо вам нічого не відомо про цей звичай, з’ясуйте, провівши пошукову роботу. Що додає до сприйняття вірша згадка про нього?

6. Сформулюйте свою думку про те, у чому найбільша цінність цього вірша.

Ознайомтеся із інформацією про збірку "Тамплієри". Пречитайте поезії тут. Вивчіть одну із поезій збірки (за вибором), запис з виразним декламуванням поезії можна переслати на ел.пошту чи телеграм.

Урок 109-110

УРОК ЗА ПОСИЛАННЯМ НАТИСНУТИ ТУТ

Домашнє завдання

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справило на вас оповідання?
2. Хто є головним героєм оповідання «Самотність»? Як із кримськотатарської мови перекладається ім'я головного героя?
3. Що читачам стає відомо про батьків Сабирли? На вашу думку, те, що Сабирли є сином вовка, — це подробиця чи художня деталь? Обґрунтуйте свої міркування.
4. Хто був першим хазяїном Сабирли? Що сталося з Сулейменом? Як поводився Сабирли, коли потрапив до іншого вівчаря? Хто врятував Сабирли від знущань нового господаря? Що сталося з Айдером?
5. Яке враження справив на вас наведений у підручнику фрагмент? Яку роль цей фрагмент виконує в сюжеті оповідання?

Запрошуємо до дискусії